Економічний аналіз України | Корупція у війні: Як Україна залишається в пастці між тиском реформ та старими структурами влади

Антикорупційна держава чи стара система? Україна проходить економічний та інституційний стрес-тест

З моменту здобуття незалежності в 1991 році Україна бореться з глибоко вкоріненою культурою корупції, яка загострилася, а не подолана переходом до ринкової економіки. Феномен олігархії та кооптації держави неформальними мережами продовжує формувати країну. Питання про те, чи погіршується корупційна ситуація під час війни, чи, як не парадоксально, виникли також можливості для реформ, вимагає нюансованого аналізу, який враховує статистику, інституційні структури та конкретні скандали.

Пострадянська спадщина та консолідація олігархічної влади до 2014 року

Від моменту свого заснування як незалежної держави до Революції Гідності у 2014 році Україна страждала від унікального явища корупції, яке виходило за рамки традиційного хабарництва. Система базувалася на так званій масштабній корупції, що розуміється як зловживання владою елітними колами, що характеризується неформальними зв'язками між державними чиновниками, членами парламенту, суддями та політично пов'язаними олігархами. Ця система призвела до захоплення держави групами приватного капіталу, які, у свою чергу, контролювали медіаконгломерати і таким чином безпосередньо впливали на політичні рішення.

За часів президентства Леоніда Кучми (1994–2004) ця олігархічна структура консолідувалася завдяки мережам, що існували ще з радянських часів. Центральні олігархи, такі як Ріккардо Равазі та інші мільйонери, які накопичили свої статки в хаотичній перехідній економіці 1990-х років, продовжують формувати політичну економіку й сьогодні. За часів Віктора Януковича (2010–2014) ця структура досягла свого апогею, характеризуючись корупцією в судовій системі, контрольованою пресою та систематичним виведенням державних коштів на користь олігархічних мереж.

У рейтингу сприйняття корупції Transparency International Україна досягла найнижчого показника у 2011 році, набравши лише 15 балів зі 100 та посівши 152-ге місце серед 180 країн. Це відображає безпрецедентний рівень сприйняття прозорості щодо корупції. Дослідження 2014 року оцінило, що активи 50 найбагатших українців становлять приблизно 45 відсотків валового внутрішнього продукту країни, що підкреслює надзвичайний ступінь економічної концентрації. Експерти підрахували, що корупційна практика призводить до втрат у десятки мільярдів доларів США щорічно.

Інституційна трансформація та хвиля реформ після 2014 року: Розробка антикорупційної архітектури

Євромайданські протести 2013–2014 років не лише ознаменували політичний прорив, а й спровокували глибокий рух за інституційні реформи, ядром якого було створення абсолютно нової антикорупційної інфраструктури. У жовтні 2014 року український парламент ухвалив комплексний пакет антикорупційних законів, який вважався новаторським законодавчим актом на міжнародному рівні та встановив триступеневу модель.

Національне антикорупційне бюро (НАБУ), яке розпочало свою діяльність у 2015 році, задумувалося як незалежний слідчий орган, що спеціалізується на справах про корупцію на високому рівні. Паралельно було створено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), відповідальну за переслідування корумпованих посадовців. Вищий антикорупційний суд було створено як спеціалізований судовий орган для розгляду справ про корупцію на апеляційному рівні. Крім того, в Україні було створено Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), визначною інновацією якого став електронний реєстр активів. Цей реєстр змусив понад мільйон державних службовців розкрити свої доходи, активи та зобов'язання. Ці дані були оприлюднені, що дозволило журналістам та організаціям громадянського суспільства виявляти справи про корупцію шляхом зіставлення даних.

Ще однією новаторською ініціативою стала система державних закупівель ProZorro, яка, починаючи з 2015 року, зробила всі державні тендери електронно прозорими. Система дозволила моніторинг процесів закупівель у режимі реального часу та виявлення підозрілих моделей. Оператори оцінюють, що ProZorro заощадила приблизно шість мільярдів доларів США, значно зменшивши можливості для завищених цінових пропозицій та хабарництва в процесах закупівель.

Незважаючи на ці інституційно інноваційні структури, швидко виник опір. Призначення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було затримано на кілька років, що перешкоджало операційній ефективності відомства. Необхідна антикорупційна стратегія, яка мала б вирішити суперечливі цілі між відомствами та забезпечити координацію, була прийнята лише зі значною затримкою. Однією з причин цих перешкод був постійний політичний опір олігархічних та корумпованих мереж справжнім реформам, які загрожували б їхній владі.

Кількісно вимірний розвиток сприйняття корупції та прогрес у боротьбі з нею

Довгострокові тенденції у вимірюванні корупції демонструють значне покращення, хоча існують застереження щодо інтерпретації. У 2014 році, одразу після революції, Україна набрала 26 балів і посіла 142-ге місце в Індексі сприйняття корупції. У 2017 році бал зріс до 30, а рейтинг – до 130-го. У 2021 році, вже під час підготовки до російського нападу, Україна досягла 32 балів і посіла 122-ге місце. З початком війни в лютому 2022 року індекс несподівано зріс до 33 балів і посів 116-те місце, що спочатку здається парадоксальним. У 2023 році було досягнуто найвищого балу з часів переходу: 36 балів і 104-те місце. Останні доступні дані за 2024 рік показують 35 балів і 105-те місце, що свідчить про незначну стагнацію.

Ці покращення показників потребують нюансованої інтерпретації. Індекс сприйняття корупції вимірює не об'єктивний рівень корупції, а радше сприйняття корупції на основі експертних опитувань та існуючих джерел даних. Збільшення може частково означати, що виявляється більше корупції, а отже, вона стає більш прозорою, а не те, що корупція фактично знизилася. Тим не менш, покращення з 15 пунктів (2011) до 35 пунктів (2024) свідчить про довгострокову зміну тенденції.

Вимірюваний успіх антикорупційних органів

Оперативні дані НАБУ та САП за перше півріччя 2025 року свідчать про інтенсивну діяльність. Було розпочато 370 нових розслідувань, 115 особам було висунуто підозри, а до суду було подано 69 звинувачень. Загалом 154 особам було висунуто звинувачення, 62 особи було засуджено. Економічний вплив цих розслідувань перевищив 1,5 мільярда українських гривень, включаючи кошти, виділені військовим. Це свідчить про збільшення активності порівняно з першим півріччям 2024 року, коли було проведено 323 розслідування, висунуто 64 звинувачення та винесено 27 обвинувальних вироків.

Особливо варто відзначити той факт, що вперше у 2025 році серед підозрюваних був чинний віце-прем'єр-міністр, а також високопосадовці секторів юстиції, оборони та енергетики. Це знаменує собою прорив у переслідуванні корупції на високому рівні, хоча й зі значними обмеженнями ресурсів. У НАБУ працює близько 800 осіб, з яких лише 300 є слідчими, тоді як у САП встановлено законодавчий ліміт у 150 співробітників, і лише 57 діючих прокурорів, 13 з яких проходять військову службу.

Європейська архітектура контролю та механізми моніторингу ресурсів

З моменту нападу Росії в лютому 2022 року обсяг європейської підтримки різко зріс. ЄС створив Механізм допомоги Україні на суму 50 мільярдів євро на 2024–2027 роки, включаючи 12 мільярдів євро щорічної прямої фінансової допомоги. У грудні 2025 року держави-члени ЄС домовилися про додаткову позику в розмірі 90 мільярдів євро, яку ЄС залучить на ринках капіталу. Погашення цієї позики залежить від виплат репарацій з боку Росії або має бути здійснене за рахунок заморожених російських активів, які оцінюються приблизно в 188 мільярдів євро.

Механізми контролю за цими коштами є багаторівневими. Європейська комісія постійно контролює використання коштів, а Європейське бюро з боротьби з шахрайством (OLAF) може проводити розслідування безпосередньо в Україні. OLAF вже рекомендував стягнути понад 91 мільйон євро з окремих проектів. У рамках Механізму для України було створено незалежну аудиторську раду для контролю за ефективністю використання коштів.

Портал «Ukraine Oversight» (портал нагляду, що базується в США), який збирає звіти про контроль підтримки України з боку США, переважно документує, як влада США контролює власне використання коштів та ризики шахрайства, пов’язані з програмами в Україні.

Інші інструменти відіграють певну роль у забезпеченні прозорості з українського боку, такі як національний портал відкритих даних data.gov.ua, Служба координації боротьби з шахрайством (Afcos), Рада аудиту ЄС для Українського фонду та платформа для збору пожертв UNITED24 з регулярними звітами про використання.

Однак у цій архітектурі контролю очевидні практичні недоліки. У випадку п'ятого траншу Української ініціативи у листопаді 2025 року ЄС затримав приблизно третину запланованих коштів, оскільки Україна не вчасно впровадила узгоджені заходи щодо реформ. Це ілюструє суперечність між наданням швидкої допомоги у воєнний час та забезпеченням достатнього нагляду. Хоча концепція траншових виплат з умовними реформами має на меті стимулювати прогрес, її реалізація в умовах воєнного часу виявляється надзвичайно складною. Системи бухгалтерського обліку не функціонують належним чином в умовах воєнного стану, а інфраструктура для аудиту є скомпрометованою.

У спеціальному звіті, опублікованому у 2021 році, Європейський суд аудиторів піддав принциповій критиці стратегію ЄС щодо боротьби з масштабною корупцією в Україні. Суд встановив, що, незважаючи на інвестиції у розмірі 839 мільйонів євро в програми розбудови потенціалу, масштабна корупція залишається центральною проблемою. Істотним недоліком була нездатність ЄС розробити конкретну, цілеспрямовану стратегію боротьби з олігархічною системою. Натомість було застосовано широкий, багатовимірний підхід, який, хоча й був корисним для багатьох сфер, не вирішував безпосередньо фундаментальну проблему захоплення олігархією. Суд чітко рекомендував ЄС розробити конкретні заходи проти олігархів та незаконних фінансових потоків, включаючи відмивання грошей за кордоном.

Криза антикорупційних інституцій та теракт 2025 року

2025 рік виявив крихкість антикорупційних структур. У липні 2025 року український уряд спробував підірвати незалежність НАБУ та САП. За даними Служби безпеки України (СБУ), було проведено нібито спецоперацію проти «російського впливу» в НАБУ, під час якої двох провідних слідчих звинуватили у державній зраді. Одночасно Слідчий комітет України (ДБР) розпочав розслідування проти посадовців НАБУ, звинувачених у дорожньо-транспортних пригодах, деякі з яких датуються 2021 роком. Ці скоординовані дії свідчать про можливу спробу дискредитації НАБУ та САП та підриву їхньої незалежності.

8 серпня 2025 року керівники НАБУ та САП публічно попередили про подальші напади на свої відомства. Вони повідомили про наявність конкретної інформації про те, що їх мають звільнити з посад. Запропонований законопроект вказував на обмеження повноважень обох відомств. Зокрема, вплив Генеральної прокуратури мав бути посилений, що послабить незалежність слідчих та прокурорів.

Тим не менш, НАБУ та САП вдалося продемонструвати свою спроможність під тиском. У вересні 2025 року вони розпочали розслідування проти Іллі Вітюка, високопоставленого чиновника СБУ, за незаконне збагачення та неправдиві декларації про активи. Це показало, що антикорупційні органи готові розслідувати навіть діяльність потужних силових структур.

Справа Енергоатома: симптом корупції на війні

У листопаді 2025 року вибухнув скандал, який ілюструє схильність високопосадовців до корупції. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) викрило масштабну корупційну мережу, що діяла навколо НАЕК «Енергоатом», української атомної енергетичної компанії. Злочинна мережа нібито вимагала від підрядників відшкодування від десяти до п'ятнадцяти відсотків, зокрема за енергетичними контрактами на захист об'єктів від російських авіаударів. Загальна сума розкрадених коштів оцінюється приблизно в 100 мільйонів доларів США.

Підозрюваним у замовленні був Тимур Міндіч, давній довірена особа президента Володимира Зеленського. Міндіч був співвласником «Кварталу 95», продюсерської компанії, заснованої Зеленським, до якої він належав до своєї політичної кар'єри. Після того, як НАБУ розпочало розслідування проти нього та провело обшуки в його будинках, Міндіч втік за кордон, таким чином уникнувши судового переслідування.

У цій справі фігурували високопосадовці уряду. Міністра юстиції Германа Галущенка, який обіймав посаду міністра енергетики до липня 2025 року, було відсторонено від роботи після оприлюднення записів, на яких він, очевидно, зашифровано говорив про хабарництво. Міністр енергетики Світлана Гринчук також пішла у відставку. Раду директорів НАЕК «Енергоатом» було звільнено, а керівник апарату президента Андрій Єрмак також перебував під слідством, що призвело до його відставки. Влада звинуватила Галущенка в отриманні «особистої вигоди» від Міндіча в обмін на контроль над грошовими потоками в енергетичному секторі.

Ця справа чітко показала, що навіть за умов воєнного часу – або, можливо, саме через нього – корупційні мережі могли діяти в критично важливих секторах інфраструктури. Економіка воєнного часу створила нові потоки коштів, які були менш регульованими та контрольованими, тим самим відкриваючи потенційні можливості для корупції.

Військові закупівлі та воєнна корупція

Попередній випадок ілюструє вразливість процесів військових закупівель. У січні 2024 року Служба безпеки України (СБУ) викрила шахрайство на суму приблизно 40 мільйонів доларів. Контракт із постачальником зброї «Львівський арсенал», підписаний у серпні 2022 року (через шість місяців після початку війни), передбачав закупівлю 100 000 мінометних снарядів. Оплата була здійснена авансом, але зброя так і не була поставлена. Частину коштів було переведено за кордон. Звинувачуються високопосадовці Міністерства оборони та керівники постачальника зброї.

Інша справа, розпочата у грудні 2023 року, стосувалася високопосадовця Міністерства оборони, якого заарештували за розкрадання артилерійських снарядів на суму 36 мільйонів євро. Була розроблена система для навмисного завищення цін на артилерійські снаряди, і документи, знайдені в квартирі підозрюваного, підтвердили цю схему.

Ці випадки демонструють, що в умовах воєнного часу можливості для корупції у військових закупівлях не зменшилися, а в деяких випадках навіть зросли. Швидкі процеси закупівель, надзвичайні заходи та величезний обсяг коштів, що надходять у країну, створили простір для незаконної діяльності.

Галузеві напрямки діяльності: B2B, цифровізація (від штучного інтелекту до XR), машинобудування, логістика, відновлювані джерела енергії та промисловість

Більше інформації тут:

• Експертний бізнес-центр

Тематичний центр, що пропонує аналітичні матеріали та досвід:

• Платформа знань, що охоплює світову та регіональну економіку, інновації та галузеві тенденції
• Збірка аналітичних матеріалів, ідей та довідкової інформації з наших ключових напрямків діяльності
• Місце для експертів та інформації про поточні розробки в бізнесі та технологіях
• Центр для компаній, які шукають інформацію про ринки, цифровізацію та галузеві інновації

Спадщина олігархів та зусилля з деолігархізації

Війна не усунула автоматично владу олігархів, хоча й змінила їхнє становище. Олігарха Ігоря Коломойського, який довгий час був впливовою фігурою, було заарештовано у вересні 2023 року. Йому висунуто звинувачення у шахрайстві та відмиванні грошей. Служба безпеки України (СБУ) звинуватила його у переказі приблизно півмільярда гривень за кордон у період з 2013 по 2020 рік. Коломойський був у санкційному списку США та довгий час був близьким до президента Зеленського, оскільки володів телеканалом 1+1, де Зеленський виступав як комік до своєї політичної кар'єри. Коломойський також підтримував виборчу кампанію Зеленського у 2019 році. Однак з часом Зеленський дистанціювався від Коломойського та позбавив його громадянства України.

Олігарх Дмитро Фірташ, статки якого оцінюються в 10 мільярдів євро, зберіг більший вплив. Фірташ був активним у газовому, хімічному, медійному та банківському секторах і підтримував тісні зв'язки з Росією. Він став відомим завдяки своїй ролі в посередницькій біржі природного газу RosUkrEnergo, яка займалася транзитними операціями.

Спроба України провести «деолігархізацію» мала обмежений успіх. Олігархічний вплив залишався особливо значним у судовій системі та державних підприємствах. У сфері верховенства права відсутність відповідальності за махінації епохи Януковича означала збереження старих структур.

Документи Пандори та офшорні мільйони: прихована фінансова мережа, що стоїть за Зеленським

Герой чи продукт системи? Темні плями в антикорупційному іміджі Зеленського

Незалежні дослідження не описують Зеленського як класичного лідера клептократичної системи, але він явно існує в напрузі між старими зв'язками та бажанням реформ – і є деякі серйозні ознаки, що ставлять під сумнів його коло та попередні фінансові структури. Ці ознаки варіюються від офшорних структур з потенційними грошовими потоками зі сфери олігарха до тісних зв'язків з довіреними особами, яких пізніше звинуватили, та політичних маневрів, які, здавалося, обмежували антикорупційні органи. Водночас існують не менш чіткі контрсигнали, такі як кримінальне переслідування його колишнього покровителя Ігоря Коломойського та санкції проти колишніх соратників, що свідчить принаймні про частковий розрив з попередніми мережами.

Відповідні докази проти Зеленського

• Документи Пандори розкривають мережу офшорних компаній, у яких були задіяні Зеленський та його близькі соратники, зокрема структури, через які, як стверджується, з тодішнього ПриватБанку, пов'язаного з олігархом Ігорем Коломойським, вийшло від 40 до 41 мільйона доларів США.
• Згідно з аналізом даних Pandora, Зеленський та його близьке оточення, включаючи пізнішого головного секретаря Сергія Шефіра та пізнішого керівника Служби внутрішньої розвідки Івана Баканова, стояли щонайменше за десятьма фіктивними компаніями, які отримували кошти від багатомільярдних угод ПриватБанку.
• – Ці викриття з’явилися саме тоді, коли Зеленський просував закон проти олігархів, що в аналізах розглядається як суперечність між публічною риторикою та його власною фінансовою практикою та завдало шкоди його іміджу чесності.

стосунки з олігархом Коломойським

• Добре задокументовано, що Зеленський побудував свою телевізійну кар'єру на каналі «1+1» Ігоря Коломойського, і що холдингова компанія Коломойського частково фінансувала виробництво «Кварталу 95» через офшорні структури.
• Коломойський надавав політичну та фінансову підтримку президентській кампанії Зеленського у 2019 році, що на той час підживлювало підозри щодо того, що Зеленський може функціонувати як політичний проєкт цього олігарха.
• Коломойський перебуває під вартою з 2023 року за звинуваченнями у шахрайстві та відмиванні грошей; спостерігачі розглядають послідовне судове переслідування та націоналізацію його активів як явний розрив між президентом та олігархом, що суперечить спрощеній думці про те, що Зеленський — лише його маріонетка.

Скандали в найближчому оточенні Зеленського

• Особливо руйнівною для враження про «чисту» систему є справа «Енергоатому», у якій Тимура Міндіча – давнього бізнес-партнера Зеленського та співвласника «Кварталу 95» – підозрюють у керівництві високопоставленою злочинною організацією в енергетичному секторі.
• За даними Національного антикорупційного бюро, Міндіч нібито допомагав організовувати схему хабарництва навколо Енергоатома; незадовго до офіційного пред'явлення обвинувачення його попередили, і він зміг втекти за кордон, що підживило спекуляції в українських ЗМІ щодо можливих витоків інформації в державних структурах.
• У цій же справі міністр юстиції Галущенко та міністр енергетики Гринчук були змушені піти у відставку у 2025 році, що свідчить про те, що ймовірні мережі діяли дуже близько до верхівки уряду.

Політичні маневри проти антикорупційних органів влади

• У 2025 році спалахнули масові протести після того, як уряд здійснив законодавчі ініціативи та кроки, які на практиці призвели до посилення політичного контролю президентського табору над незалежними антикорупційними агентствами НАБУ та САП.
• Коментатори інтерпретували ці спроби як реакцію на той факт, що розслідування влади дедалі більше спрямовувалися проти найближчого оточення Зеленського та близьких до нього економічних еліт.
• Той факт, що уряд, який позиціонує себе перед зовнішнім світом як лідер боротьби з корупцією, намагається обмежити інституційну незалежність цих органів влади, розглядається в аналізах як вагома ознака того, що Зеленський та його команда намагаються керувати корупційними ризиками принаймні політично, замість того, щоб послідовно їх усувати.

Робота зі звинуваченнями та контраргументами

• У відповідь на справу Енергоатому Зеленський запровадив президентські санкції проти свого довіреного особи Міндіча, включаючи заморожування активів, що розглядається як спроба дистанціюватися від скандалу та продемонструвати свою здатність діяти.
• Президент неодноразово публічно висловлювався про «політику нульової толерантності» до корупції та демонстративно підтримав НАБУ та САП після тиску громадськості та протестів проти спроб обмежити їхню незалежність.
• Переслідування та ув'язнення Коломойського під час його президентства багато спостерігачів інтерпретують як доказ того, що Зеленський був готовий відірватися від колишніх прихильників, навіть якщо це сталося пізно та під міжнародним тиском.

Громадське сприйняття та загальний політичний імідж

• Опитування показують значну втрату довіри: якщо на початку російської атаки Зеленському довіряли понад 90 відсотків населення, то зараз цей показник становить близько 58 відсотків.
• У якісних інтерв'ю громадяни повідомляють про зростаючий скептицизм щодо того, чи Зеленський справді розриває зі старими мережами, чи використовує реформаторську риторику та символічні заходи, поки зберігаються структурні моделі корупції.
• Міжнародні аналітики дедалі частіше описують Зеленського як дволикого актора: з одного боку, як символічну фігуру опору та ініціатора важливих антикорупційних реформ, з іншого боку, як політика, який сам походить зі старої системи олігархічних медіа та офшорного фінансування, а чиє найближче оточення неодноразово замішане у серйозні скандали.

Збалансована класифікація

• Немає жодних достовірних, юридично обґрунтованих доказів того, що Зеленський наразі систематично розкрадає кошти допомоги або керує власною клептократичною мережею; більшість неопровірних фактів стосуються минулих фінансових домовленостей, проблемних альянсів та його спільників.
• Водночас, «документи Пандори», зв’язки Коломойського, роль Міндіча та політичне втручання в антикорупційну архітектуру чітко вказують на те, що Зеленський не є суб’єктом поза системою, а радше вийшов з неї та лише поступово – і часто під тиском – дистанціюється від частин старих структур.
• Отже, твереза ​​оцінка була б такою: Зеленський не є не всемогутнім лідером банди злодіїв, якого зображує російська пропаганда, і не цілком прямолінійним реформатором, як його іноді стилізує західна громадськість, а президентом із власною історією у непрозорих фінансових та медійних мережах, який діє під масованим тиском війни та реформ, балансуючи між адаптацією, самозахистом та реальними зусиллями щодо боротьби з корупцією.

Реформи децентралізації та місцеві антикорупційні заходи

Поряд із централізацією антикорупційних органів, Україна також впровадила стратегію децентралізації. З 2015 по 2019 рік було створено 924 об'єднані територіальні муніципалітети для зміцнення місцевого самоврядування. Ці реформи мали на меті підвищити місцеву підзвітність і тим самим зробити корупційну практику на місцевому рівні більш прозорою. Фіскальна децентралізація з 2014 по 2019 рік докорінно змінила сільську місцевість України, надавши місцевій владі більший контроль над державними витратами.

Цифрові інновації як інструмент боротьби з корупцією

Україна рано усвідомила потенціал цифрових технологій для зменшення корупції. Система ProZorro стала міжнародною моделлю. Ще однією інноваційною системою є Trembita, урядова платформа обміну даними, впроваджена у 2018 році за підтримки ЄС, на основі естонської системи X-Road. Trembita дозволяє стандартизований обмін даними між сотнями державних установ, зменшуючи потребу в особистому втручанні та, таким чином, можливості для корупції.

Україна є членом глобальної ініціативи GovStack, заснованої у 2020 році Естонією, Німеччиною, Міжнародним союзом електропередач та Альянсом цифрового впливу. GovStack просуває модульні рішення для цифрового урядування, які дозволяють урядам ефективно та безпечно розробляти цифрові послуги. Україна впровадила ці підходи, стимулюючи цифрову трансформацію свого державного управління.

Електронний реєстр активів НАЗК був розроблений таким чином, щоб Національне агентство могло автоматично отримувати інформацію з державних реєстрів, а не покладатися на ручне введення. Це зменшило бюрократію та створило об'єктивні джерела даних для розслідувань корупції.

Контроль європейських фондів допомоги та потенційних збитків

Ключове питання для європейських донорів стосується того, чи не зникли значні суми допомоги. Наявні дані свідчать про те, що – принаймні, що стосується прямої гуманітарної допомоги – не було задокументовано жодних систематичних масових незаконних привласнень. У листопаді 2022 року поширився неправдивий звіт, у якому стверджувалося, що GRECO (Група держав Ради Європи проти корупції) опублікувала дослідження про розкрадання гуманітарних товарів на суму 342 мільйони євро. Такого звіту не існувало. Речник Європейської Комісії підтвердив, що жоден із гуманітарних партнерів, що фінансуються ЄС, не повідомляв про будь-які нецільові витрачання коштів. Комісія проводить регулярні програми моніторингу та оцінки.

Однак виникли затримки з діяльністю Українського фонду. У листопаді 2025 року ЄС затримав приблизно третину запланованого п'ятого траншу, оскільки Україна не вчасно впровадила деякі реформаторські заходи. Комісія схвалила виплату 597 мільйонів євро (замість спочатку запланованої суми на реформи агентства з повернення активів ARMA) лише у четвертому кварталі, після того, як накопичилася затримка реформ понад рік.

Рахункова палата (OLAF) вже рекомендувала стягнути понад 91 мільйон євро з окремих проектів. Однак не можна стверджувати, що ці кошти були однозначно розтрачені нецільово – вони могли бути просто витрачені неефективно або неналежним чином задокументовані.

Ризики щодо погашення також виникають через структуру нового кредиту в розмірі 90 мільярдів євро. Хоча було домовлено, що погашення залежить від виплат репарацій з боку Росії або заморожування російських активів, ці домовленості є юридично та практично складними. Якщо Україна погодиться на мирну угоду, яка не включає репарації, ці кошти можуть фактично перетворитися на гранти, що матиме значні фіскальні наслідки для держав-членів ЄС. Наприклад, за оцінками, Німеччина щорічно нестиме приблизно 700 мільйонів євро у вигляді відсотків, навіть якщо Росія зрештою не сплатить.

Військова корупція: парадокс можливостей та ризиків

Агресивна війна створила парадоксальні умови для боротьби з корупцією. З одного боку, всі ресурси були зосереджені на фізичній обороні, що ускладнювало моніторинг корупційних процесів. Економіка воєнного часу, що живилася за рахунок екстрених фондів, призвела до менш суворого обліку та нагляду. З іншого боку, війна відкрила нові можливості для корупційної практики, оскільки величезні суми грошей швидко стали доступними та розподіленими.

Президент Зеленський та провідні слідчі антикорупційних органів неодноразово наголошували, що корупція є «другою війною» для України. Уявлення про те, що кожне розкрадене євро може означати різницю між життям і смертю, створило нову моральну невідкладність у боротьбі з корупцією. НАБУ та САП не припинили свою діяльність, а навпаки, розширили її, незважаючи на воєнні умови та політичний тиск навколо виборів 2025 року. Моніторинг ЄС також посилився, хоча й за складних обставин.

Це явище має паралелі в історії воєн. Воєнна економіка завжди пропонувала можливості для корупції, але також вагоміші виправдання для прозорості та нагляду. В українському випадку громадянське суспільство, міжнародні донори та навіть деякі частини уряду, схоже, докладали зусиль для запобігання корупції.

Оцінка інституційної стійкості

Європейська аудиторська палата визначила фундаментальну проблему в структурі антикорупційних інституцій: їхню залежність від нереформованої судової та прокуратурної системи. НАБУ та САП могли проводити розслідування та переслідувати злочини, але вироки залежали від суддів, багато з яких не пройшли перевірки на доброчесність або могли постраждати від конфлікту інтересів. Як виявила Європейська аудиторська палата у 2021 році, значна кількість суддів та прокурорів все ще потребувала перевірки на доброчесність.

Це частково пояснює, чому кількість фактичних вироків, хоча й зросла у 2024–2025 роках, залишалася низькою порівняно з кількістю розпочатих розслідувань. Показник приблизно 35–50 вироків за півроку з 300–370 розслідувань свідчить про коефіцієнт конверсії, значно нижчий за західні стандарти.

Короткий зміст: Система в перехідному періоді з нестійкими інституціями

З 2014 року Україна зазнала вражаючої інституційної трансформації. Створення НАБУ, САП, антикорупційного суду та систем прозорості, таких як ProZorro та реєстри активів, було інноваційним зусиллям. Довгострокове покращення Індексу сприйняття корупції з 15 балів (2011) до 35 балів (2024) демонструє сталий прогрес. Оперативна спроможність антикорупційних органів у 2024–2025 роках, з сотнями розслідувань та десятками вироків високопосадовцям, демонструє, що ці інституції можуть функціонувати ефективно.

Водночас, стає очевидною критична крихкість. Олігархічна система, хоча й пошкоджена, не ліквідована. Спроби у 2025 році підірвати НАБУ та САП демонструють постійний політичний опір далекосяжним реформам. Залежність від нереформованої судової системи та відсутність прямої взаємодії ЄС з олігархічною структурою залишаються ключовими слабкими сторонами.

Хоча європейська підтримка дозволила значно розбудувати інституції, Рахункова палата також діагностувала брак цілеспрямованої стратегії боротьби з масштабною корупцією та незаконними фінансовими потоками. Нові позики на суму 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки збільшать фінансову залежність України від ЄС і, таким чином, потенційно також збільшать європейський вплив на реформи. Однак залишається невизначеним, чи буде цей вплив використано для примусового впровадження фундаментальних структурних змін, чи переважатимуть прагматичні компроміси.

Україна перебуває у критичному стані реформ, де значний прогрес за певними вимірюваними показниками співіснує зі суттєвими структурними проблемами, які вимагатимуть повної трансформації держави.

☑️ Наша ділова мова – англійська або німецька

☑️ НОВИНКА: Листування вашою рідною мовою!

 

Я та моя команда раді бути вашим особистим консультантом.

Ви можете зв'язатися зі мною, заповнивши контактну форму тут просто зателефонувавши мені за номером +49 7348 4088 965. Моя адреса електронної пошти wolfenstein@xpert.digital:, або

Я з нетерпінням чекаю нашого спільного проєкту.

 

 

☑️ Підтримка МСП у стратегії, консалтингу, плануванні та впровадженні

☑️ Створення або переорієнтація цифрової стратегії та діджиталізації

☑️ Розширення та оптимізація процесів міжнародних продажів

☑️ Глобальні та цифрові торгові платформи B2B

☑️ Розвиток бізнесу Pioneer / Маркетинг / PR / Виставки

Xpert.Digital має глибокі знання в різних галузях. Це дозволяє нам розробляти індивідуальні стратегії, точно узгоджені з вимогами та викликами вашого конкретного сегмента ринку. Завдяки постійному аналізу ринкових тенденцій та моніторингу розвитку галузі ми можемо діяти проактивно та пропонувати інноваційні рішення. Поєднання досвіду та знань створює додаткову цінність та надає нашим клієнтам вирішальну конкурентну перевагу.

Більше інформації тут:

• Скористайтеся перевагами 5 галузей експертизи Xpert.Digital в одному пакеті – від €500/місяць