Опубліковано: 22 листопада 2024 р. / Оновлено: 22 листопада 2024 р. – Автор: Konrad Wolfenstein
Німецький ідеалізм та китайський прагматизм: декарбонізація Китаю між стратегічним розрахунком та глобальним впливом – Креативне зображення: Xpert.Digital
Енергетичний перехід Китаю: між стратегічним розрахунком та глобальним впливом
Китай перебуває в центрі вражаючого енергетичного переходу, який випливає не стільки з чисто екологічної усвідомленості, скільки зі стратегічних та економічних інтересів. З метою зміцнення своєї позиції як провідної світової економічної держави країна використовує трансформацію свого енергетичного сектору не лише для декарбонізації, але й як інструмент для зміцнення геополітичної могутності та технологічного домінування.
Амбітні кліматичні цілі та прогрес Китаю
Кліматичні цілі Китаю амбітні: країна прагне досягти вуглецевої нейтральності до 2060 року. Для досягнення цих цілей Китай проводить масштабну реструктуризацію свого енергопостачання, що характеризується значним розширенням відновлюваних джерел енергії. У 2023 році було встановлено вражаючі 400 гігават (ГВт) нових сонячних та вітрових енергетичних потужностей, що зменшило його залежність від вугілля на 7%. Прогнози показують, що до 2035 року приблизно 65% виробництва електроенергії може надходити з чистих джерел енергії.
Водночас, ядерна енергетика відіграє вирішальну роль в енергетичному балансі Китаю. Наразі країна має 58 ГВт встановленої потужності ядерних електростанцій, але планує їх різке розширення. Очікується, що до 2030 року Китай обжене Францію та США як провідного виробника ядерної енергії. Щорічно буде будуватися близько десяти нових реакторів, а це означає, що протягом наступних 15 років може бути побудовано понад 150 нових електростанцій. Ця стратегія дозволяє Китаю не лише ще більше зменшити свою залежність від виробництва електроенергії з вугілля, але й забезпечити стабільність своєї енергетичної системи. Атомна енергетика забезпечує надійне базове навантаження, яке компенсує коливання відновлюваних джерел енергії.
Тим не менш, основна увага залишається чітко зосередженою на відновлюваних джерелах енергії. Частка атомної енергетики у виробництві електроенергії наразі становить близько 5%, але очікується, що вона зросте в найближчі роки. Таке поєднання сонячної, вітрової та ядерної енергії є частиною комплексного підходу до досягнення як кліматичної нейтральності, так і забезпечення енергетичної безпеки.
Поки Захід обговорює, Китай злітає – Зростання до наддержави електромобілів
В останні роки Китай послідовно утверджується як світовий лідер у сфері електромобільності. Це результат стратегічної промислової політики, масштабних інвестицій та чіткого бачення майбутнього автомобільної промисловості. Поки Німеччина та інші західні країни все ще обговорюють переваги та недоліки електромобілів, Китай вже зробив рішучі кроки для прискорення переходу на електромобілі.
Поки ми все ще обговорюємо переваги та недоліки електромобілів та прогнозуємо економічний спад із відмовою від двигунів внутрішнього згоряння, Китай повністю відданий електромобілям і вже послідовно впроваджує цю стратегію. Чому ніхто не хоче цього бачити?
Китай зосереджується на електромобільності
1. Проникнення на ринок та показники продажів
У липні 2024 року електромобілі (включаючи гібриди з підзарядкою) вперше досягли частки ринку понад 50% нових реєстрацій у Китаї. Загалом лише у першій половині 2024 року було продано майже п'ять мільйонів так званих автомобілів на новій енергії (NEV), що на 32% більше, ніж у попередньому році.
Вітчизняні бренди, такі як BYD та Li Auto, домінують на ринку та встановлюють нові рекорди продажів. Німецькі виробники, з іншого боку, намагаються зберегти свою частку ринку.
2. Політична підтримка
Китайський уряд сприяє електромобільності за допомогою субсидій, податкових пільг та пільгової політики реєстрації електромобілів у великих містах. Ці заходи продовжують стимулювати попит, незважаючи на припинення централізованих субсидій наприкінці 2022 року.
Мета полягає в тому, щоб до 2025 року щонайменше половина всіх проданих автомобілів були електричними, хоча спочатку ця мета планувалася на 2035 рік.
3. Технологічне лідерство
Китай є лідером не лише у виробництві електромобілів, але й у виробництві акумуляторів та розробці програмних рішень для транспортних засобів. Ця технологічна потужність дає китайським виробникам конкурентну перевагу над їхніми західними конкурентами.
4. Інфраструктура
Китай домінує на світовому ринку електричних автобусів і зарекомендував себе як піонер в електрифікації громадського транспорту. Ще у 2021 році приблизно 60% з приблизно 700 000 міських та міжміських автобусів у китайських містах були повністю електричними, і уряд планує досягти повної електрифікації до 2030 року. Маючи понад 420 000 електричних автобусів, що становить близько 99% світового автопарку, Китай встановлює стандарт. Цей розвиток став можливим завдяки державним субсидіям, суворим екологічним нормам та будівництву комплексної зарядної інфраструктури. Такі міста, як Шеньчжень, вже повністю перевели свої автобусні парки на електричний двигун в результаті поетапного впровадження з 2009 року.
Таке масштабне розширення не лише пропонує екологічні переваги, але й зміцнює вітчизняну економіку. Такі компанії, як BYD, NIO та Xpeng, є провідними гравцями на світовому ринку та отримують державну підтримку. Домінування Китаю в цьому секторі дає країні вирішальну конкурентну перевагу в той час, коли електромобільність вважається ключовою технологією в усьому світі.
Для порівняння, Німеччина значно відстає. Згідно з даними E-Bus Radar за 2023 рік, у Німеччині експлуатувалося лише 1884 електробуси, що становить 2,2% від загального автобусного парку. Німецькі транспортні компанії планують закупити приблизно 6600 додаткових електробусів до 2030 року, що потенційно може довести загальну кількість електробусів на німецьких дорогах майже до 8500. Однак це все одно становитиме лише частину німецького автобусного парку.
Ключова відмінність полягає у швидкості та послідовності впровадження: у той час як Китай щотижня випускає на дороги близько 9500 нових електричних автобусів, за весь 2023 рік у Європі було поставлено лише 6354 електробуси. Прогрес Німеччини також гальмується недостатнім фінансуванням та відсутністю політичної ясності, що ускладнює розширення електромобільності у громадському транспорті.
Чому це часто ігнорується або сприймається критично в Німеччині?
1. Технологічні обмеження
У Німеччині існує глибоко вкорінений скептицизм щодо нових технологій, який часто називають «німецькою тривогою». Це також відображається в застереженнях щодо електромобілів, наприклад, щодо запасу ходу, зарядної інфраструктури чи впливу на навколишнє середовище.
2. Залежність від двигунів внутрішнього згоряння
Німецька автомобільна промисловість десятиліттями покладалася на двигуни внутрішнього згоряння, а тепер стикається з викликом радикальної трансформації своїх виробничих процесів та бізнес-моделей. Це призводить до невизначеності та опору змінам.
3. Обговорення оцінки впливу на навколишнє середовище
Критики часто наголошують на CO₂-місткому виробництві акумуляторів. Хоча електромобілі компенсують ці викиди під час експлуатації завдяки керуванню без викидів, дебати залишаються емоційно напруженими.
4. Політична роз'єднаність
Хоча Китай встановлює чіткі політичні орієнтири, заходи в Німеччині менш послідовні. Наприклад, було скасовано надбавку до вартості електромобілів, що призвело до зниження кількості реєстрацій нових автомобілів.
Стратегічні мотиви енергетичного переходу
Енергетичний перехід Китаю зумовлений не стільки екологічним ідеалізмом, скільки чіткими стратегічними міркуваннями. Підхід Китаю формується кількома ключовими мотивами:
1. Забезпечити лідерство на ринку
Завдяки масштабним інвестиціям у відновлювані джерела енергії та електромобільність, Китай зміцнює свою промислову базу. Такі компанії, як BYD, CATL та Yutong, вже домінують на своїх ринках по всьому світу, забезпечуючи країні довгострокове технологічне лідерство.
2. Підвищення енергетичної незалежності
Розширення відновлюваних джерел енергії зменшує залежність Китаю від імпорту енергії, особливо викопного палива. Це не лише вигідно з економічної точки зору, але й є важливим геополітичним важелем.
3. Геополітичний вплив
Технологічне лідерство Китаю дозволяє країні зміцнити свій вплив у країнах, що розвиваються, та країнах, що розвиваються. Це досягається, наприклад, завдяки експорту сонячних панелей, електромобілів та пов'язаної з ними інфраструктури. Проекти в рамках ініціативи «Пояс і шлях» (BRI) також сприяють поширенню китайських технологій.
Порівняння з Німеччиною: два різні підходи
У той час як Китай дотримується стратегічного та прагматичного підходу, енергетичний перехід Німеччини сильно орієнтований на цінності та зумовлений проблемами захисту клімату. Німеччина надає пріоритет сталому розвитку, прозорості та діалогу з суспільством, але прогрес часто повільніший порівняно з Китаєм. Структурні перешкоди, такі як бюрократія, неадекватна інфраструктура та тривалі процеси планування, перешкоджають впровадженню.
Особливо разюча різниця очевидна в галузі електромобільності. У той час як у Китаї майже 100% автобусних парків у таких містах, як Шеньчжень, працюють на електротягах, цей показник для Німеччини у 2023 році становив лише 2,2%. Ця невідповідність ілюструє труднощі, з якими стикається Німеччина, коли йдеться про втілення амбітних цілей на практиці.
Крім того, у німецькому політичному дискурсі Китай часто розглядається як системний суперник. Це ускладнює співпрацю та посилює конкурентне мислення. Водночас німецькі політики могли б повчитися на прагматизму Китаю, щоб пришвидшити процеси, не поступаючись власними цінностями.
Прагматизм як ключ до успіху
Енергетичний перехід Китаю демонструє, що стратегічний та прагматичний підхід може призвести до вражаючих результатів. Однак це не слід розглядати як просто модель. Китай переслідує чіткі власні інтереси та використовує свій прогрес для стратегічного зміцнення своїх глобальних позицій. Таким чином, країна є гравцем, який створює як можливості, так і виклики для інших країн, таких як Німеччина.
Німецька політика стикається з викликом підвищення ефективності власних процесів, не відмовляючись від принципів сталого розвитку та демократії. Необхідний нюансований підхід: важливо вчитися на успіхах Китаю, одночасно визнаючи довгострокові ризики авторитарної моделі.
Майбутні перспективи: можливості та виклики
Глобальний енергетичний перехід є одним із центральних питань 21-го століття, і Китай відіграє в ньому ключову роль. Залишається питання, чи зможе країна досягти своїх цілей, не створюючи нової залежності – чи то через величезний попит на рідкоземельні елементи, чи то через екологічні та соціальні витрати своїх масштабних проектів.
Водночас, енергетичний перехід Китаю також пропонує можливості для співпраці. Німеччина та інші країни могли б, наприклад, скористатися досвідом Китаю в розвитку інфраструктури, водночас запропонувавши власні технології та підходи. Збалансоване поєднання конкуренції та співпраці може стати ключем до успішного вирішення глобальних викликів кліматичної кризи.
Дії держави замість нескінченних емоційних дебатів
Китай вражаюче демонструє, як послідовна стратегія може прискорити перехід до електромобільності. Поєднання державної підтримки, технологічних інновацій та чіткого бачення зробило країну світовим лідером. Однак у Німеччині перехід часто гальмується скептицизмом та політичними розбіжностями. Успіх Китаю може стати сигналом тривоги: ті, хто втрачає можливості щодо електромобільності, ризикують своєю довгостроковою конкурентоспроможністю на світовому автомобільному ринку.
Підходить для цього: